Міні - проект "Як утворюються коралові острови ?"

Тема: Як утворюються коралові острови ?

Мета: формувати в учнів поняття про коралові острови, розглянути особливості їх поширення та будови ,  засвоїти утворення коралових островів з поліпів;

розвивати екологічну спрямованість, послідовність думки, логічність викладення матеріалу, формувати вміння та навички самостійно працювати із науковою літературою;

виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища, відповідальність до виконання поставлених завдань.

Завдання проекту:

ü засвоїти характерні риси утворення коралових островів з точки зору біології;

ü ознайомитися із особливостями поширенням та дослідження коралових островів;

ü розглянути зміни, що відбуваються із природою коралових рифів внаслідок зростання середньорічної температури на планеті;

ü ознайомитися із утворенням піску з коралових поліпів;

ü засвоїти значення та необхідність охорони коралових поліпів.

Дослідження та поширення коралових островів

Коралові рифи і атоли можна назвати чудесами тропічних морів. Вони утворюються на мілководді в теплій воді, розташовуючись переважно в Тихому та Індійському океанах. Загальна площа коралових рифів на планеті перевищує 27 млн. км². Це дивовижні «живі острови», що виростають прямо з води, що знаходять у ній прожиток і, в свою чергу, дають притулок тисячам інших істот. З наукової точки зору, коралові рифи – це вапняні геологічні структури, утворені колоніальними кораловими поліпами і деякими видами водоростей, які вміють витягати вапно з морської води.

 Бар’єрні рифи – це різновид коралових рифів, що утворюються з оздоблюють рифів в результаті тектонічного опускання берега. Вони відокремлені від берега лагуною глибиною від 2-5 до декількох десятків метрів. Відомі бар’єрні рифи розташовуються біля узбережжя Австралії, біля берегів Нової Каледонії, острові Фіджі і Великих Антильських островах. Уздовж північно-східного узбережжя Зеленого материка на 2300 км тягнеться Великий Бар’єрний риф, відомий як найбільший в світі комплекс коралових рифів і островів в Кораловому морі.

У 1770 р легендарний капітан Кук при дослідженні вод біля східного узбережжя Австралії вперше познайомився з цим творінням морської стихії. Тільки біля мису Трібулейшн він зауважив лабіринт рифів по правому борту і усвідомив небезпеку, що насувається. Корабель «Індевор» дійсно сів на невеликий риф, і тільки скинувши значну частину провізії і спорядження, команді вдалося зняти його з мілини і продовжити подорож.

Історія Великого Бар’єрного рифу налічує 18 мільйонів років. Сучасна історія його розвитку триває близько 8 тисяч років. На старому фундаменті раніше з’являються все нові і нові пласти. Між Великим Бар’єрним рифом і узбережжям тягнеться лагуна. Цей район мілин рідко перевищує глибину 100 м, але з боку «великої води» схили рифа круто врізаються на тисячі метрів у глиб моря. Великий Бар’єрний риф тягнеться від острова Леді Еліот на півдні до мису Йорк на півночі. У північній частині ширина рифа не перевищує 2 км, а в південній вона багаторазово збільшується, досягаючи 150 км. Загальна площа Великого Бар’єрного рифу складає майже 350 тис. кв. км, причому більша частина рифів знаходиться під водою, але оголюється під час відливів. Згідно з підрахунками, найбільший риф світу включає в себе близько 2900 рифів, розміри яких коливаються від 0,01 до 100 кв. км.

Будова коралових островів

Живий риф – це продукт тисячолітнього циклу життя і смерті. Незліченна безліч крихітних живих істот – коралових поліпів – будують для себе вапняні футлярчики, які протягом життя багатьох поколінь нашаровуються один на інший і утворюють величезні химерні споруди. Ці крихітні примітивні організми живуть величезними колоніями, кожна з яких розвинулася з індивідуального поліпа, багаторазово збільшив число собі подібних допомогою безстатевого розмноження. Власне колонія утворюється в результаті так званого «незавершеного брунькування», коли знову з’являються особини не відокремлюються цілком від материнського організму.

Живий поліп складається з м’яких тканин тіла, укладеного в вапняний зовнішній скелет, який і формує остов рифа. Окремі особини зазвичай мають циліндричну форму; своєю основою вони зростаються з колонією, а на протилежному кінці мають ротовий диск з короною щупалець і ротовим отвором в центрі. Шлункова порожнина розділена радіальними перегородками на окремі камери; з рота в неї опускається довга ковтка. Харчуються корали всілякої дрібної органікою, яку вловлюють своїми щупальцями, чутливими до дотику

Основна частина рифа складається з маси порожніх скелетів попередніх поколінь поліпів, покритих тонким шаром живих організмів. За сотні і тисячі років вапняні «футляри» складаються в цілі підводні гряди, на гребенях яких йде безперервне будівництво все нових уступів. Оптимальна глибина для постійного зростання рифу становить 10-20 м.

Коралові рифи, як взаємообумовлених цілісна екосистема, вельми чутливі до температурних коливань і хімічним складом води. Захисники природи усього світу б’ю на сполох, т. К. Екологічні катастрофи і варварське антропогенний вплив на Світовий океан може привести до швидкої загибелі колоній коралів і руйнування унікальних рифових островів.

Пісок з коралових поліпів

Зуби на щелепах риб-папуг – це щільно зрослі пластинки.

Така конструкція нагадує дзьоб. Утім вони мають і глоткові зуби, деколи ще й зовнішні різці. Живляться вони кораловими поліпами. Відгризають тверді вапнякові скелети поліпів, деколи навіть із частиною скелі, перетирають їх глотковими зубами, поживні речовини перетравлюють, а пісочок висипається з-під анального плавця.

Коралові колонії віками наростають, а папуги-скелегризи з дня на день руйнують їх. Пляжі теплих морів творили й інші скелегризи, і прибійна хвиля, але заслуги скарових риб очевидні. Як димок тягнеться за паровозом, так цілими днями за цими немаленькими рибами тягнеться шлейф неперетравленого коралового пісочку. Він висипається і вистилає дно.

Жваво, десь навіть бентежно, поводяться скарові риби вдень. Вони невтомно перепливають від однієї колонії коралів до іншої, шукаючи їжу.

Риби-папуги люблять підживитися ще й водоростями, які зішкрібають із коралових поліпів.

Значення та охорона коралових поліпів

Корали можуть зникнути до кінця цього століття. Зростання концентрації вуглекислого газу в атмосфері Землі призводить до збільшення кислотності Світового океану. Нещодавно з’явилися експериментальні дослідження, які показали, що підвищення вмісту діоксиду вуглецю сповільнює ріст коралів і розчиняє черепашки молюсків.

10 % коралових рифів, які зазвичай представляють надзвичайно різноманітний світ рослин та інших істот, деградувало до невпізнання; 30 % – знаходяться у критичному стані і можуть зникнути упродовж 10–20 років; стан ще 30 % рифів викликає серйозне занепокоєння – вони можуть зникнути через 20–30 років, і лише 30 % коралових рифів, розташованих осторонь від місць людської діяльності, знаходяться у стійкому стані.

Коралові рифи найчастіше розташовані в морях і океанах тропічного поясу. Коралові рифи у всьому світі є притулком близько півмільйона видів тварин і приблизно однієї третини всіх видів риб. Коралові рифи відіграють величезну роль у житті не тільки численних морських мешканців, але й людини. 

Щорічний вилов риби поблизу коралових рифів сягає до декількох тисяч тонн. Багато країн живуть в основному завдяки активному паломництву туристів, що приїжджають відпочити на місцевих атолових островах. Оптимальні умови життя коралових поліпів, а, відтак, і рифів, складаються з декількох чинників: чистої, прогрітої сонцем морської води на прибережному мілководді, незначного коливання температури навколишнього середовища, мінімальної кількості опадів і постійної водної течії. Зміна будь-якої зі складових тягне за собою порушення діяльності цілої екосистеми. 

Непряма загроза

На чутливу екосистему коралових рифів негативний вплив чинить осідання мулу. Мул приносять у морі річки, після чого морська вода каламутнішає, мул осідає на коралах і рослинах, заважаючи проникненню сонячного світла і розвитку водоростей, що живуть на поверхні коралових поліпів. 

Не менше отруюють тваринний і рослинний світ коралових рифів пестициди та промислові викиди. Стічні води і залишки використаних у сільському господарстві добрив викликають цвітіння водоростей (останню стадію їхнього розвитку), а їхня присутність у морській воді призводить до зменшення кількості кисню, який необхідний для всіх організмів, що живуть на коралових рифах.

Величезної шкоди заподіює нафта, що потрапляє у воду. Кораловий риф острова Аруба, який знаходиться недалеко від нафтоперегінного заводу, вмирає повільною смертю. Мул і забруднення морської води шкодять коралам та іншим організмам, що живуть на коралових рифах, знижуючи їхню здатність чинити опір хворобам, сильним бурям і природним ворогам. Вкриті нафтою корали свій ріст не відновлюють. 

Пряма загроза

У багатьох місцях світу розвинуто видобування коралового каміння - його використовують для будівництва. Добування коралів обумовлює серйозне руйнування структури рифів та виникнення небажаних побічних ефектів. Наприклад, необмежене добування коралового вапняку на острові Шрі-Ланка призвело до руйнування коралового рифу.

Берег, втративши захисний бар'єрний риф, зазнав ударів хвиль, які знищили численні пляжі і вулиці декількох міст. Загрозу кораловим рифам несе також дуже різка зміна берегового рельєфу. Вирубка лісів і будівництво є причиною помутніння і забруднення морської води, зміни припливу і, відповідно, руйнування коралового рифа. Інтенсивне рибальство чинить негативний вплив на життя коралових рифів. Протягом короткого часу зникають великі зграї риб і багато ракоподібних. Рибалки безпосередньо беруть участь у руйнуванні коралових рифів, оскільки закріплюють на них свої пастки, мережами витягають корали, ловлять рибу за допомогою вибухових речовин. Коралові гілки і мушлі у величезних кількостях продають туристам як пам'ятні сувеніри, а незвичайних рибок поселяють в домашніх акваріумах.

Покритонасінні

Тема: Покритонасінні

Мета: продовжити знайомити учнів із будовою та процесами життєдіяльності насінних рослин; засвоїти загальні риси будови, різноманітності покритонасінних рослин; ознайомити з класами: Однодольні та Дводольні, дати їм характеристику та розподіл на родини,  розкрити еволюційне значення квіткових рослин;  порівняти особливості будови покритонасінних і голонасінних;

Розвивати інтерес до предмету через застосування інноваційних технологій навчання, уміння учнів визначати біологічне значення вивчених відділів рослин, уміння порівнювати та робити висновки та узагальнення, порівнювати рослини між собою, аналізувати та робити їм відповідні характеристики;

виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища; сприяти екологічному вихованню.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Основні поняття та терміни: покритонасінні, квіткові, ксилема, флоема, вегетативні органи, плід, запилення, зародковий мішок. клас, рід, Дводольні, Однодольні.

Матеріали та обладнання: таблиця «Порівняльна характеристика голонасінних і покритонасінних», зображення покритонасінних, мультимедійна презентація.

ХІД УРОКУ

І. Організація класу

ІІ. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Прийом  "Так – ні”.

1.Голонасінні бувають деревами, кущами, квітами.  –

2.Спори висипаються з шишок. –

3.Насіння наявне лише у деяких голонасінних. –

4.В Україні найпоширеніші хвойні голонасінні. +

5.У хвойних листки перетворені на хвоїнки. +

6.Насіння незахищене, а лежить на лусочках шишок. +

7.Шишки бувають чоловічими і жіночими +

8.Для запилення потрібна вода. –

 9.Молоді чоловічі шишки бурі, а жіночі – жовті. –

10.Стовбури голонасінних не мають кори. –

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

       Вчитель зачитує вірш.

                                          Тут гладіолуси розкішні.

                                          Барвисті айстри аж горять,

                                          А серед них – гвоздики пишні

                                          Яскравим цвітом майорять.

                                          І чорнобривці, і жоржини

                                          До сонця тягнуться, у вись,

                                          У їх пелюстках в день осінній

                                          Всі барви райдуги злились.

Проблемне завдання:

1.Що спільного у перелічених рослин?

ІV. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.           

Отже, на сьогоднішньому уроці ми  будемо вивчати тему «Покритонасінні». Ви дізнаєтеся про різноманітність рослин, особливості представників класів Однодольні та Дводольні.

V. Вивчення нового матеріалу.

Про покритонасінні Ч.Дарвін писав так: «Їхнє походження – це велика таємниця». І справді, суперечки точаться й досі з трьох питань:

Коли вони виникли: на початку чи в кінці мезозою, а може, в палеозої?

Де їхня батьківщина?

Хто їхні предки? 

Перші залишки покритонасінних датуються приблизно 140 мільйонів років тому. Базуючись на сучасних даних, можна припустити, що предки покритонасінних і гнетових відділилися протягом (220—202 мільйонів років тому). Залишки рослин з ознаками покритонасінних з'явилися протягом Юрського періоду (135-65 мільйонів років тому), але це були досить-таки нечисленні і примітивні форми. Сліди широкого розвитку і розповсюдження покритонасінних з'явилися в палеонтологічному літописі в період середнього Крейдяного періоду (близько 100 мільйонів років тому). Але вже в пізньому Крейдяному періоді покритонасінні стали домінуючою формою рослинного життя, і в багатьох викопних рослинах пізнаються представники сучасних родин.

Покритонасінні, або квіткові (Magnoliophyta) — це вищі насінні рослини, у яких насінні зачатки містяться закрито в зав’язі квітки.. Сьогодні на земній кулі існує щонайменше 250 тисяч видів квіткових рослин, які поділені на два великих класи та близько 540 родин. Покритонасінні — найбільш високоорганізовані з усіх рослин.

Їхнє тіло складається з багатьох розвинених тканин, але особливо досконалими є провідні — ксилема та флоема.

Ксилема вже побудована із судин і трахеїд, а флоема — із ситоподібних трубок та клітин-супутниць. Вегетативні органи квіткових рослин також досягають найбільшої досконалості та різноманітності своєї будови. Крім виконання основних функцій, вони виконують і додаткові, що обумовлює появу їх різноманітних видозмін. Найбільша складність і різноманітність будови серед усіх вегетативних органів виявляється у листка. Проте найхарактернішим органом квіткових є квітка як найдосконаліший орган розмноження. Вона пристосована для запилення та подвійного запліднення, у результаті якого утворюється насінина та плід. У квіткових рослин, на відміну від голонасінних, насінні зачатки розвиваються не відкрито на насінних лусках, а заховані у зав’язь захищені від висихання її стінками. Саме через це квіткові рослини називаються ще покритонасінними. Із насінного зачатка формується насінина, а зі стінок зав’язі — оплодень. Насінина разом з оплоднем утворюють плід, який є тільки у квіткових.

Завдання: Порівняйте Голо - й Покритонасінні рослини,  визначить, які ж ознаки стали

  визначальними в перемозі Покритонасінних у світі рослин.

Ознаками вдосконалення покритонасінних, порівняно з голонасінними є:

      ускладнення провідних тканин, які поліпшують транспортування речовин по рослині;

      ускладнення вегетативних органів, що вдосконалює виконання життєвих функцій;

      поява квітки, яка є органом статевого розмноження;

      захищеність насінних зачатків стінками зав’язі квітки від несприятливих умов;

      поява плоду, в якому насінина вкривається і захищається оплоднем;

      подвійне запліднення, яке забезпечує утворення зародка і запасу поживних речовин та ін.

Відмінності життєвого циклу покритонасінних від голонасінних. У життєвому циклі покритонасінних спорофіт переважає над гаметофітом. Це  покоління ще більш розвинуте, а гаметофіт, навпаки, простіший, ніж у голонасінних. Спорофіти квіткових рослин представлені усіма можливими життєвими формами — деревами, кущами, травами. У квіткових, як і в голонасінних, гаметофіти розвиваються і живуть на спорофіті, живлячись за рахунок його поживних речовин. Чоловічий гаметофіт представлений пилковим зерном, який розвивається в пиляках тичинок.

Жіночий гаметофіт – це зародковий мішок усередині насінного зачатка, який знаходиться в зав’язі маточки. Запилення відбувається у квітці. Частіше відбувається запилення комахами, а не вітром, а також перехресне запилення, а не самозапилення. Після надходження сперміїв через пилкову трубку до зародкового мішка відбувається подвійне запліднення: один спермій зливається з яйцеклітинною, утворюючи ендосперм із запасом поживних речовин. Від запилення до запліднення у них проходить, здебільшого, кілька годин, на відмінну від голонасінних, у яких на це затрачалося півроку і більше.  Розмножуються квіткові насінням і, досить часто , вегетативно.

Отже, у розвитку покритонасінних спостерігаються такі особливості, як спрощення гаметофітів, закрите розташування насінних зачатків у квіти. подвійне запліднення, утворення плоду та ін.

КЛАСИ ПОКРИТОНАСІННИХ РОСЛИН

Ознаки	Дводольні	Однодольні
Життєва форма	Є всі відомі життєві форми: дерева, кущі, одно-, дво- і багаторічні трави	Переважно трави
Коренева , система	Наявна стрижнева коренева система, у якій корені здатні до потовщення	Мають мичкувату кореневу систе­му, у якій корені не здатні до по­товщення
Стебло	Стебло може бути трав’янисте або дерев’янисте з камбієм	Стебло трав’янисте, не здатне до потовщення
Листки	Прості або складні листки із сітчас­тим жилкуванням	Листки прості, з паралельним або дуговим жилкуванням.
Будова квітки	Кількість частин квітки кратна 4 і 5.	Кільксть частин квітки кратна 3.
Кількість сім'ядолей	Зародок має 2 сім’ядолі з поживни­ми речовинами, які при проростанні виносяться на поверхню ґрунту	Зародок має одну сім’ядолю без поживних речовин, яка при проро­станні не виноситься на поверхню
Кількість видів	Близько 200 тисяч видів, які поділя­ють на 429 родин	Близько 50 тисяч видів, які поді­ляють на 104 родини
Основні родини	Магнолієві, Лататтєві, Жовтецеві, Шовковицеві, Кактусові, Рутові, Гар­бузові, Капустяні, Розові, Бобові, Пасльонові, Айстрові та ін.	Лілійні, Цибулеві, Ірисові, Орхідні, Злакові, Пальмові, Ряскові та ін.

       До класу Дводольні належать такі родини: Капустяні, Розові, Бобові, Пасльонові, Айстрові, Лататтєві, Жовтцеві, Букові, Березові, Гарбузові, Селерові…

До класу Однодольні належать такі родини: Лілійні, Цибулеві, Осокові, Зозулинцеві, Злакові, Пальмові, Ряскові…

VІ. Закріплення   знань.

Бліц - турнір

За одну хвилину треба дати якомога більше відповідей. За кожну правильну відповідь -1 бал.

1.Рослини, які квітнуть хоча б один раз у своєму житті.(квіткові)

2.Який учений відкрив явище подвійного запліднення у покритонасінних рослин? (С. Навашин)

3.Як називається чоловічий гамето фіт? ( пилкове зерно)

4.Зі скількох клітин складається чоловічий гамето фіт? (двох)

5.Де розвивається чоловічий гамето фіт (на пиляку)

6.Запас поживних речовин квіткових рослин.(ендосперм)

7.Зачатковий пагін у квіткових рослин.(брунька)

8.Місце пагона, у якому листки прикріплюються до стебла (вузол)

9.Яка частина квітки складається з тичинкової нитки та пиляка? ( тичинка)

10.Рослини яких родин мають плоди коробочку та ягоду?( Пасльонові й лілійні)

11.Ученого,  якого вважають засновником систематики. (К.Лінней)

12.Рослини яких родин, а особливо ії насіння, багаті на білок? (Бобові)

13.До якої родини належать помідори та картопля (Пасльонові)

14.Скільки пелюсток має квітка родини Розові? (П’ять)

15.Яке запліднення у покритонасінних рослин? (Подвійне)

16.Що утворюється після запліднення з яйцеклітини? ( зигота)

17.Який набір хромосом має ендосперм квіткових рослин (триплоїдний)

18.До яких органів,вегетативних чи генеративних, належить корінь? (вегетативних)

19.Основний генеративний орган квіткових рослин.(Квітка)

20.Частина квітки, що складається з тичинкової нитки та пиляка ( Тичинка)

VІІ Підсумок уроку.

VІІІ. Домашнє завдання.        

Опрацювати § 45

Підготувати повідомлення  про квіти – символи  українського народу.

Поради батькам обдарованих дітей

Поради батькам обдарованих дітей 

•  Створіть безпечну психологічну атмосферу дитини в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач 
•  Підтримуйте здібності дитини до творчості і виявляйте співчуття до ранніх невдач.
•  Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідей дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються безглуздими. 
•  Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити її творчість.
•  Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов'язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї. 
•  Допомагайте дитині задовольняти свої людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.
•  Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі незрозумілого ровесниками творчого пошуку : нехай дитина збереже свій творчий імпульс. 
•  Поясніть, що не на всі запитання дитина завжди може відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей. 
•  Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного. 
•  Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

Методичні рекомендації щодо організації роботи з обдарованими та здібними учнями

Методичні рекомендації щодо організації роботи

 з обдарованими та здібними учнями

         Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції щодо розвитку освіти. З’явилася   нагальна  потреба суспільства  у  творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально й  духовно розвинених громадянах.

         Центром концепції розвитку  обдарованості  є творча особистість, індивідуальна робота з обдаровании дітьми,  які  вирізняються  насамперед  високим  інтелектом,  що  є  наслідком  як  природних  задатків,  так  і  сприятливих  умов  виховання.

         Якщо  у  процесі  навчання  учнів  учитель  враховує  індивідуальні  особливості,  успіх  досягається  швидше  і  за  мінімальних  витрат  часу.

         Мета  розвитку  здібностей  найпідготовленіших  учнів – допомогти  їм  реалізувати  свої індивідуальні  якості,  не  загубитися  в  сірій  масі  учнів, сприяти переорієнтації  їхнього  репродуктивного мислення  на творче  ідивідуальне конструювання. У  розвитку  їхніх  здібностей  важливе  значення  має  забезпечеення   та розширення  інформованості  в  тих  галузях,  які їх  цікавлять,  організація  для  них  різноманітної  діялності.

         Що  ж  таке   обдарованість?

Обдарованість – це  комплексне  явище  психіки  людини,  яке  включає єдність  інтелекту, творчості  і  мотивації.

 Особливості обдарованіх дітей

1. Мають хорошу пам'ять, особливий світо­гляд, добре розвинуте абстрактне мислення.

2.   У них добре розвинута свідомість, теоре­тичний спосіб мислення.

3. Дуже активні й завжди чимось зайняті, вони прагнуть працювати більше за інших.

4. Ставлять високі вимоги до себе, у них добре розвинуте почуття справедливості, вони боляче сприймають суспільну несправед­ливість.

5.  Наполегливі в досягненні результату в галузі, яка їх цікавить, для них харак­терний творчий пошук.

6. Хочуть учитись і досягають у навчанні значних успіхів. Навчан­ня приносить їм задоволення.

7. Завдяки численним умінням (класифікувати, категоризувати, встановлювати   причинно-наслідкові зв'язки, планувати і про­гнозувати, робити висновки), вони здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю, особливо в галузі літератури, математики, проведенні дослідів, фенологічних спостережень.

8. Вміють критично оцінювати навколишню діяльність і прагнуть проникнути в суть речей і явищ, фантазувати.

9. Ставлять багато запитань і за­цікавлені в позитивних відповідях на них.

10. Урок для обдарованих дітей особливо цікавий тоді, коли використовується дослід­ницький метод.

11. Із задоволенням виконують складні й дов­гострокові завдання.

12. Виявляють великий інтерес до читання, мають чималий словниковий запас.

13. Порівняно зі своїми ровесниками краще вміють розкривати взаємозв'язки між явищами і сутністю, маніпулювати логічними операціями, система­тизувати, класифікувати й узагальнювати їх.

14. Мають почуття гумору, міцне здоров'я, життєрадісні, хоча зрідка стан здоро­в'я погіршується.

15. У них перебільшені почуття страху, емоційна залежність, незбалансованість порівняно з їхніми однолітками.

16. Потребують значної уваги з боку педагогічних працівників. Для них важливі не тільки глибокі й міцні знання, а й практичні навички, які дитина може отримати у різних наукових товариствах.

 Алгоритм організації роботи  з  обдарованими  учнями 

повинен  передбачати:

§  діагностику  (психологічну та педагогічну);

§  організацію   навчальної  діяльності (індивідуальні  заняття, посилена увага  з  боку  вчителів-предметників,  участь  в  олімпіадах,  конкурсах,  змаганнях,  додаткові  заняття факультативи);

§  організацію  пізнавальної  діяльності  (інформаційне  забезпечення, наукова  організація  праці,  робота в  бібліотеці, МАН,  гурткова  робота);

§  аналіз  успіхів та  досягнення  учнів;

§  педконсиліуми  та  поради щодо  обдарованих  дітей, рекомендації батькам, учням,  учителям;

§  складання планів роботи  з  обдарованими  школярами;

§  забезпечення  психологічного  комфорту  обдарованих  учнів;

§  підвищення  професійного  рівня  педагогічних  кадрів,              вдосконалення  творчого  потенціалу  вчителів.

Основні заходи  щодо  роботи  з  обдарованими  учнями:

·        Надання  їм  можливості  виконувати  більший  обсяг навчальнихзавдань. При  цьому  має  бути  витриманий  оптимальний  обсяг  додаткової  роботи  з  обдарованими  учнями.

·        Збільшення  кількості  завдань  має  поєднуватися з  обов’язковим   підвищенням  їх  складності. Це  сприятиме інтелектуальному  розвиткові,  формуванню здібностей.

·        Забезпечення  зростання  творчої активності  шляхом  розвитку  в   учнів вміння  виділяти  проблему,  створювати проблемні  ситуації  у  процесі  навчання  і  знаходити  шляхи  їх  вирішення,  відбирати  і структурувати  навчальний  матеріал,  виділяти  головне,  суттєве,  прагнення  до  самовдосконалення.

·        Пошук  вчителем  дієвих  стимулів  для  активізації творчості  учнів,  диференційований  підхід,  заохочення  обдарованих   учнів до  творчого  пошуку.

Психологічні поради щодо складання програм
роботи з обдарованими учнями

Основним принципом правильної ефективної роботи з обдарованими учнями є адекватність у виборі навчально-виховних програм. На думку фахівців, ці програми повинні якісно відрізнятися від програм, розрахованих на дітей із середніми можливостями, але ця різниця не повинна здійснюватися за рахунок збільшення обсягу навчального матеріалу, темпу навчання або включення завдань з програм для більш дорослих дітей. Рензуллі, обговорюючи якісні особливості навчання обдарованих дітей, зазначав, що зміст їх навчальних програм повинен виходити за межі загальноприйнятої програми, враховувати специфіку інтересів учнів, відповідати їхньому стилю засвоєння знань, не обмежувати прагнення учнів глибоко розуміти сутність тієї чи іншої теми.

Дослідники обдарованості виділили такі загальні принципи складання програм для обдарованих дітей:

1.  Кожна дитина є неповторною. Тому для створення адекватної програми треба спочатку визначити сильні та слабкі сторони дитини.

2.           Дорослі повинні підтримувати дітей у формуванні їхньої позитивної «Я-концепції», знижувати їхню зайву критичність щодо себе.

3.           Сім'я має підтримувати обдаровану дитину у реалізації її задатків, разом зі школою повинна взяти на себе відповідальність щодо її освіти.

4.           Зміст програми має відповідати інтересам і потребам дитини, задовольняти різноманітні потреби у навчанні.

5.           Для   забезпечення   оптимального   розвитку   програма   має   передбачати   повільний поступовий перехід з одного рівня навчання на інший.

6.           Програма  має   бути   збалансованою   і   сприяти   всебічному  розвиткові,   враховувати потребу у фізичному та емоційному вдосконаленні, а також у спілкуванні.

7.     Програма    мусить    розвивати    у    дитини    наполегливість    у    досягненні    мети, цілеспрямованість.

     8. Навчання повинно проводитися під керівництвом досвідчених     фахівців.

     9.У програмі має бути передбачена система оцінювання її ефективності, що дозволить оцінити відповідність даної програми потребам  дитини і можливості досягнення нею необхідних результатів.

    10.Основною метою програми має бути розвиток творчих здібностей.

Для успішної роботи з обдарованими дітьми вчителю необхідно:

1. Використовувати у своїй роботі систему по­шуку обдарованих і талановитих дітей.

2.   Виявляти здібності учнів за такими пара­метрами:

•         характеристика уваги;

•         особливості мислення;

•         характеристика пам'яті;

•         особливості темпераменту з урахуванням їх в організації навчальної діяльності.

3.   Внести зміни до поурочних і тематичних планів, де передбачалась би цілеспрямована ро­бота з кожною обдарованою дитиною.

4.   Використовувати на уроках мотиваційні установки, які орієнтують учнів на навчання «хочу все знати», а не «хай мене навчать».

5.   Використовувати на уроках самостійні творчі завдання, роботи пошукового характеру.

6.   Поєднати навчальні знання з науковим пізнанням: науковим пошуком істини, експе­риментуванням, спостереженням у природі, синтезом і аналізом природних явищ.

Поради вчителям щодо  роботи із  учнями  з ознаками  обдарованості

1. До  обдарованих  дітей  треба  ставитися  спокійно. Учитель  повинен  створити  таку  атмосферу  в  класі, в якій  успіхи   «зоряного  хлопчика» (або  дівчинки)  викликали  не  почуття  заздрості  чи  роздратування,  а повагу  з  боку  його  однолітків.

Постійна  недоброзичлива  оцінка   вихователя  може  призвести  до  втрати  дитиною  впевненості  у  своїх   силах, тим  самим  приглушити  здібності. Однак  інша  крайність  «захвалювання»  викликає  зарозумілість, що не менш  шкідливо. Оцінка, яку  дає  педагог, має  бути вимогливою, суворою, але  доброзичливою, щоб зміцнювати  віру в успіх.

2. Треба  допомогти такій  дитині,  тобто дати  їй  завдання  складніше. Кожне  наступне завдання  має  бути  більш  складним,  ніж  попереднє, і  водночас  посильним.

3. Ефективне застосування  методики самостійного  опрацювання  (дослідження ) учнем  нової  теми.  На  півріччя  кожен одержує  свою  серію  завдань різної  складності, які  треба  вирішити  самостійно. Після  цього  поступово  завдання  розбирають  усім  класом.

4.  Якщо сфера інтересів і  набір здібностей  учня досить  вузькі,  завдання  вчителя – розвивати  ці  здібності максимально, щоб  у  майбутньому  ця  людина була  здатна професійно  використовувати  наявні  в  неї  здібності  і  стати  винятковою  у  своїй  галузі.

5. Талановитим  дітям  необхідне особливе середовище, необхідні  деякі труднощі, оскільки легкі успіхи за низьких вимог і  загального слабкого  фону  загрожують  швидкою  деградацією.